о.Володимир Сайчук
ДЕВ'ЯТА ПРОПОВІДЬ
"Радуйся всіх прибіжище..."
Щасливий той, хто має маму. Мама для дитини то є стіна, охорона, щит, покров. І ще багато і багато епітетів можна знайти до слова "мама". І без різниці, чи дитина та має місяць, чи рік, чи десять, чи п'ятдесять. Все одно, коли є мама чуємо себе затишно і безперечно в тому житті.
Мама то є пристань, де в любій трудній, чи радісній хвилині знайдемо відпочинок, розраду, співчуття, потіху. Важко описати всі переваги, чи привілеї, які дає мама дітям чи то тілесні чи духовні. Це може зрозуміти лише той, хто мав і зненацька втратив маму.
Мама для дитини є вершина, ідеал. І та дитина пишається своєю мамою, хоче бути такою, як вона.
Для чого думками повернулися ми в дитинство? Для чого згадали той затишок, спокій і впевненість під материнським крилом?
А передусім, щоби краще зрозуміти собі своє дитинство супроти нашої спільної Матері Пречистої Діви Марії. Щоби торкнутися речей таїнственних, часом не зрозумілих для людських наук, які неможливо ні сказати, ні описати, лише відчути. Щоб відчути затишок, спокій і впевненість під омофором Пречистої Діви, матері нашої Марії.
Щасливий той, хто має таку маму в небі. Мати Небесна то є стіна, охорона, щит і покров своїх дітей. А передусім спокій і домашній затишок прекрасного дому, дому Бога Отця, приготований для нас його і її, Марії, дітей.
Звідусіль чути нарікання на тяжке життя, тяжкі часи, тяжких людей. Всього сьогодні бракує. А передусім бракує засобів для життя. Здається, що життя тисне з усіх сторін, так що нема виходу.
Але помимо браку всього, бракує нам чогось найголовнішого, того, про що люди найчастіше ніколи не задумуються — бракує спокою.
Не тільки того спокою світового, миру без воїн. Але того спокою щоденного, а передусім спокою власної совісті. А той спокій совісті можемо назвати щастям. Бо немає чоловіка щасливішого, аніж той, який має спокій сумління Спокій здобувають по різному. Хтось бігає і метушиться стараючись заробити копійку, хтось вже її має і бігає щоби купити той спокій, а його нема.
Хтось шукає щастя і спокою в задоволенні своїх пристрастей. Не один пияк спився, шукаючи щастя в горілці, не одна душа молода стала збещещена, бо шукала щастя в нечистоті.
А дехто щастя своє шукає в друзях, компаніях, стараючись заглушити свій неспокій дзвоном бокалів, звуками музики, сміхом і розвагами.
А спокою нема. Постійно щось нервує, мучить, щось треба шукати.
Застановімся сьогодні, що то є неспокій, і де маємо шукати спокою?
Неспокій здебільшого в душі людини, то є гріх. Чим більше тратить людина Божу ласку, чим більше грішить, тим тяжчим є неспокій її сумління, і тим більше вона прагне спокою. Такі люди відчувають що втратили духа, і стараються його знайти в зматеріалізованому світі.
Одна з старих легенд розповідає про одного славетного різьбара, який витесав з мармуру фігуру людини, як найточніше, зовсім як живу. І серце його загорілося бажанням оживити своє творіння. Як не старався він, а мармур залишався холодним. Камінь є камінь і нічого не зробиш.
І ми так само деколи, шукаючи втраченого через гріх духа, хочемо знайти його через потіхи і розваги світу, немовби оживити холодний камінь. А спокою там нема!
"Не заспокоється моє серце, доки не спочине в тобі, о Боже" — кличе святий Августин. І дійсно, джерелом всякого заспокоєння є Господь Бог. І хто ходить його дорогами, тому ніколи не бракує спокою. І навіть, якщо б цілий світ був неспокійний і тривожний, чоловік Богобоязливий завжди буде спокійним, а навіть і заспокоєнням для інших.
А ще одне джерело заспокоєння — то материнська пристань. "Всіх скорбних радість і пригнічених заступниця, скитальців потіха. Бурями гнаних пристань..." — співаємо сьогодні. І ті всі якості є в Пречистої Діви Марії. Не забуваймо ж про то джерело спокою, а як найчастіше прибігаймо до неї. В неспокої щоденнім знайдімо хвилину, щоб помолитися до неї. Коли тяжко нам, молімся до неї "Богородице діво...". Коли найбільше гнітить нас неспокій совісті, просім її заступництва і ласки покаяння. З любою турботою спішім до Марії.
Добре і спокійно в маминій хаті. І щасливі діти, які не забувають про неї. Добре і затишно під покровом Пречистої Діви Марії, бо вона щедро роздає свої материнські ласки для нас. І щасливі діти, які про неї пам'ятають і прибігають під її милість.
Тривога і неспокій, нема розради там, де нема мами. Тривога і неспокій у того, хто втратив через гріх і занедбання молитви Небесну Матір — Пречисту Діву.
Пречиста Діво Маріє, пригнічених заступниця, потіха заплаканих, бурями гнаних пристань, нехай знайдемо під твоїм покровом спокій душі і тіла.
Амінь.
До теми:
1. Маму одного видатного діяча, поета, художника запросили на відкриття пам'ятника її сину. Вона, побачивши пам'ятник сказала: "Ціле життя він просив у Вас милосердя, а у відповідь отримував камінь. Ви хочете цим каменем заспокоїти свою совість, яка гризе Вас за все зроблене йому. Зробіть милосердними свої кам'яні серця і тим заспокоїте свою совість".
2. Усі ми бачили, напевно, найкращий, кінофільм Голівуду "Розвіяні вітром". Головній героїні Скарлет батько перед смертю говорить, що у найважчі хвилини свого життя, у хвилини, коли ти заплутаєшся в своєму житті, коли життя виснажить і зломить тебе вертайся у свій батьківський дім — Терру. Він буде давати тобі сили, буде поновлювати тебе. І дійсно, у найважчі хвилини життя вона повертається в Терру, яка поновлює її внутрішні духовні сили.
Багато славетних українських діячів і творців — Сергій Корольов, Олександр Довженко, Іван Франко — говорять, що у найважчі дні свого життя повертались у батьківський дім. Вони поверталися до старих своїх думок, до початкових своїх ідей, що дали їм поштовх у життя. Це було, ніби, повернення до першоджерела, що поновлював рівновагу духу, давав внутрішні сили, приносив мир і спокій душі.
.jpg)
