Війни бувають часто… Війни бувають різні… Війни бувають наступальні і оборонні… Але часто так трапляється, що є війни, які інколи є незрозумілими і для самих її учасників. Ці війни плануються, проектуються і провокуються з єдиною метою – створити хаос, порушити встановлений порядок, поділити якусь суспільну одиницю, щоб, маніпулюючи, нав’язувати свої ідеї, свої принципи, свої переконання...
Війна проти Бога розпочалася від тоді, як збунтувалася частина створених Небесних Сил. Про це читаємо у Книзі Одкровення: «І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені» (Одкр.12,7-9).
Потерпівши поразку на Небесах, повержений агресор заповзявся на Христову Церкву, яку Господь Ісус Христос оснував на Землі. Про це читаємо у св. Євангелії, як Господь говорить до апостола Петра: «Тож і Я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую Мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на небі» (Мт.16,18-19).
Історія описує багато що, людська пам’ять пригадує дещо, а Господь Бог знає все. І погодімося, що лише Господь знає поіменно усіх своїх дітей, котрі своїм мучеництвом, своєю кров’ю, своїми героїчними вчинками, своїм ісповідництвом, своєю відвагою упродовж цілої історії доказали свою вірність Господеві, вірність Його Церкві. Відповідно, Господь знає і належно оцінює великий духовний подвиг нашої Української Греко-Католицької Церкви, яка, переживши страшні часи переслідування, ран і тортур, з честю вийшла з підпілля і сьогодні далі стоїть у перших шеренгах жорстокої, проте – святої, війни за Правду, війни проти зла.
Належить розуміти, що й нинішні події на, так званому, церковному фронті є лише окремими фрагментами тієї безперервної війни, котру провокує і провадить диявол. Адже саме він є власником зла. Обманом, неправдою, маніпуляціями, підкупом, страхом тощо він нав’язує людині свої принципи, свої ідеї, своє бачення речей. Розгублена людина, втрачаючи душевну рівновагу, вже отримує війну у власній душі. Тобто – вона роздвоюється у своєму сумлінні. Не вміючи дати собі ради, людина чинить гріх, а відтак – без покаяння, через сукупність подібних гріхів, людина входить у СТАН гріху.
Єдиним виходом з даного стану є щире покаяння. Тут важливо, наголосити, – покаяння повинно бути ЩИРЕ, без жодних застережень. Лише тоді можливий результат. Адже, Господь наш Ісус Христос закликає: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт.11,28-29).
Якщо Господь запанує у кожному людському серці, всі війни припиняться, і запанує загальний мир. Хіба це реально? – запитає хтось. Для нас це, можливо, дивно і незрозуміло. Однак, Господь Ісус Христос говорить: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Ів.14,27).
Нам залишається вірити, і нашу віру доказувати нашим побожним життям.
Спробуймо…
.jpg)
