о.Володимир Сайчук
ТРЕТЯ ПРОПОВІДЬ
"Величає душа моя Господа... бо він зглянувся на покору слугині своєї..." (Лк. 1, 48).
І хоч Пречиста Діва Марія мала таку велику гідність перед Богом, а все таки була людиною. А щоби могла людина стати Божою Матір'ю, мусіла б мати не абияку людську гідність.
Святе Письмо називає Марію кивотом Нового Завіту. А в читанні Апостола в її свята, прирівнює її до святині, яку сказав спорудити собі сам Бог — творець. Він то дав Мойсееві докладні приписи щодо спорудження намету, в якому мав би мешкати.
І як в кивоті на престолі Божому зберігається Найсвятіше Тіло і кров Господня, то весь посуд має бути найчистіший, приготовлений із щирого золота. То там має перебувати Сам Господь Бог, який вимагає для себе гідного місця.
То чи ж, плануючи зійти з Небесного престолу на землю до людей, не мав би вимагати для себе найчистішого вмістилища, найгіднішої Дівиці, яку мав би вибрати собі за Матір.
І з-поміж усіх юдейських дівчат, вибирає собі одну, найчистішу і найгіднішу, щоб стала матір'ю його сина.
Подібно як святиню, як кивот, який спорудив колись руками людей, споруджує він собі Марію на свою матір, діючи через Йоакима і Анну. А своїм чудесним діянням чинить її вільною від усякої гріховної змази через Непорочне зачаття. І стає Марія немов посуд, приготований для Бога. Посуд, який зовні не різниться від інших, але в душі своїй є немов із щирого золота, правдивий, без жодного фальшу.
Господь від віків робить людей учасниками своїх далекосяжних планів для того, щоб зробити їх учасниками своєї неперевершеної слави.
Але як дивно! Господь, який створив людину на свій образ і подобу, глибоко шанує ті якості, які їй присвоїв. Всемогучий Бог, якому належить лише управляти і наказувати, шанує свобідну волю свого сотворіння.
Посилаючи Ангела до Діви Марії в Назарет, до тої, яку він вже давно вибрав і очистив для себе, Господь не наказує їй, він лише пропонує, ніби питає згоди. І власне через ту згоду стає Марія Матір'ю Божою. "Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову",— відповідає Ангелові, даючи свою згоду Отцеві Небесному.
А прийшовши до святої Елисавети, пояснює нам, людям, чому стала Богородицею: "бо зглянувся на покору слугині своєї".
Погляньмо, Дорогі в Христі! Марія є одна із нас. Вона є вибрана через нас, завдяки Божим планам. А тому можемо багато чого навчитися від неї. А передусім маємо обов'язок наслідувати її життя.
Вона мала серце чисте, і прийняла до нього Сина Божого. Дбаймо і ми про чистоту своїх сердець, у кожній хвилині нашого життя. А передусім тоді, коли хочемо, щоби Сам Бог замешкав у нас. Коли приймаємо Святе Причастя Тіла і Крові Господньої, тоді душа наша має бути тим кивотом, тим посудом із щирого золота. Бо не може замешкати Бог у серці сварливому, повному обмов і безвстидних думок. Не може замешкати Бог там, де є захланність до дочасних дібр, заздрість і лінивство. Де є тінь гріха, там не може бути святості. Господь до Марії говорить устами Ангела: "Благословенна ти між жінками", а до нас словами Святого Євангелія промовляє "Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать".
Господь питає згоди Пречистої Діви, щоб могла стати Матір'ю його Сина. І в житті нераз шануючи нашу свобідну волю, Господь не наказує нам, не заставляє, лише терпеливо пропонує і закликає нас творити добро.
Але чи знайде у нас таку покору як в Марії? Як часто повторяємо ми слова Господньої молитви: "Нехай буде Воля твоя", але, коли прийде час, щоб відповісти на Боже покликання, відпираємося: "Чому я, може хтось інший..".
А покликання від Бога для нас бувають різні, від найдріб-ніших, щоденних, до найважливіших суспільних. Покликання творити діла милосердя для ближнього, виказуючи йому пошану і любов, уділяти йому найближчі послуги.
Покликання самовіддано і чесно виконувати свої подружні обов'язки. Приводити на світ і виховувати дітей. Обов'язки служити своєю працею для інших.
Покликання дітей слухати своїх батьків, гарно вчитися, щоб здобути знання. Та ще багато інших різноманітних покликів готує для нас Господь в житті.
"Велике бо вчинив мені Всемогутній.., бо зглянувся на покору слугині своєї, " каже Марія. А Син її Ісус Христос промовляє до нас: "Блаженні тихі (тобто покірні), бо вони успадкують землю".
Нехай же словами відповіді у кожній хвилині нашого життя, навіть найприкрішій для нас: чи то вдома, чи на роботі, чи при інших обставинах, будуть слова Пречистої Діви Марії "Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову". А зглянеться Господь і на нашу покору, і винагородить нас у царстві своїм — Амінь.
До теми.
Пресвята Діва Марія зовні була подібна до всіх нас людей. Але вона була іншою від усіх людей. У ній була велика чистота, безгрішність. Через цю безгрішність ми її називаємо — чеснішая від херувимів і незрівнянно славнішая від серафимів. Джерелом, початком гріха є думка. Гріх зароджується у думці. Збереження чистоти, безгрішності думки — збереження чистоти серця "Із серця походять усі думки" (Мт. 15, 19). А які думки, такі і діла наші. Сонце ясно бачиться в чистій і тихій воді і подоба його зображається в ній. Так Бог, вічне Сонце, перебуває у тихій, непорочній і чистій душі і показує в ній Свою подобу" — пише Тихон задонський. Людина, що не має у собі грішних думок зберігає у собі Бога.
Пресвята Богородиця за ціле життя не згрішила навіть думкою. Силуан афонський пише, що одного разу він подумав: "Невже Пресвята Богородиця за ціле життя не згрішила навіть думкою". І в цю ж хвилину на нього впало стільки терпінь, що Силуан зрозумів думка хибна, Богородиця не згрішила за ціле життя навіть думкою.
Отже, Пресвята Богородиця була на стільки чиста, що не згрішила за ціле життя навіть думкою.
На початку двадцятого століття в Німеччині сталася велика трагедія. Аптекар приготував ліки, після яких десять чоловік померло, а п'ятдесят отримало отруєння. З'ясувалось, що аптекар зробив ліки за абсолютно правильним рецептом, але не достатньо очистив посудину, в якій робив ліки. Складові ліків ввійшли в реакцію з залишками бруду на стінках посуду і перетворилися в отруту, яка принесла багато біди людям.
Пречиста Діва Марія була досконалою посудиною, в якій зростав сам Господь Бог.
.jpg)
