Період від Богоявління Господнього, коли Церква урочисто святкує таїнство Хрещення Ісуса в Йордані і аж до Стрітення Господнього є особливим і для священиків і для вірних. Саме в цей період численні християнські родини приймають у своїх оселях священиків – своїх душпастирів, які приходять благословляти і окроплювати помешкання свяченою, так званою «йорданською» водою. Такі відвідини називаються «душпастирськими», оскільки священики – пастирі душ йдуть відвідати своїх вірних. У простих розмовах між людьми можна почути різноманітні думки щодо таких практик: дехто критикує священиків, що ті ходять по домах, по місцях праці чи навчальних закладах; дехто критикує, що священики йдуть на «заробітки», бо отримують за це пожертви; ще інші критикують той факт, що священики залишаються у домах на обід чи на вечерю. Але одночасно є багато людей, які з нетерпінням чекають цього благодатного періоду, коли у своїх оселях приймуть своїх душпастирів. Сьогодні я хочу поділитися декількома думками щодо пережитих душпастирських відвідин.
Святе Євангеліє розповідає нам про різні випадки, коли Ісус відвідував своїх близьких: наприклад, євангелист Йоан (12, 1-11) говорить про те, що «шість днів перед Пасхою прибув Ісус у Витанію» і вечеряв в домі Лазаря разом з сестрами Марією та Мартою. Марта прислуговувала, а Марія «узяла літру мира зі щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм». Цей жест Юда розкритикував і сказав: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?». Це є одним з прикладів, коли Ісус відвідав родину Лазаря і вечеряв з ними у їх домі.
Ще один уривок з Євангелії (Лк 7, 36-50) розповідає нам, що Ісус прибув у дім фарисея Симона, щоб побути і поїсти з ним. Читаємо: «Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, площинку і, ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми його ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами». Фарисей, господар дому, розкритикував у своїх думках жест Ісуса, а Господь, знаючи його думки і серце і бажаючи його навернення, розказав йому притчу про двох боржників і завершив її словами: «Прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила». Своїм прикладом Ісус знову навчає, що треба відвідувати всіх людей, навіть тих, яких вважають грішниками і що саме любов покриває багато гріхів.
Ісуса також відвідав Закхея (Лк 19, 1-10), який був багачем і головою над митарями і який мав велике бажання бачити Ісуса. Саме ім’я цього чоловіка означає у перекладі з грецької мови (Ζακχαῖος) гідний, чистий. Можна сказати, що саме Господь Ісус забажав Його «очистити» від гріхів і дарувати йому навернення серця, тому сказав до нього: «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі». Це той чоловік, що удостоївся особливої ласки – він приймав у себе вдома Ісуса Христа і почув від Нього слова потіхи: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння». Інші люди, які бачили, що Ісус зайшов у дім Закхея, почали нарікати і казали: «До чоловіка грішника зайшов у гостину».
Всі три згадані євангельські уривки розказують нам, що Ісус в часі свого земного життя, відвідував людей, бо Його місія була чітка: звіщати людям Царство Боже і проповідувати, щоб люди наверталися, каялися за гріхи свого життя і старалися з допомогою божої благодаті жити згідно божих заповідей. Його часто за це критикували, але Ісус, знаючи думки і серця таких «незадоволених», прямо або з допомогою притч старався дати зрозуміти, що він прийшов, щоб шукати заблуканих: «Я прийшов, щоб мали життя і мали його вповні» (Ів 10, 10), «Я – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають» (Ів 10, 14), «Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир» (Ів 10, 16). А за критику з боку фарисеїв, що Ісус їсть з грішниками, він відповів чітко і ясно: «Здорові не потребують лікаря, лише хворі. Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних» (Мт 9, 12-13). Це такі підбадьорюючі слова Ісуса, які знову і знову, нагадують нам, священикам, нашу місію, яку ми повинні виконувати, незважаючи на критику, на яку можемо наразитися:
- йти до всіх людей без винятку, відвідуючи їх при потребі – і вдома і на місцях праці, благословляючи та підтримуючи їх у всіх моментах життя;
- звіщати Євангеліє і розказувати про найкращий спосіб життя – з Богом і у Церкві;
- запрошувати до активного життя у Церкві, беручи на себе різні відповідальності, щоб бути допомогою для священиків;
- нагадувати, щоб вірні не пропускали недільних богослужінь – слухання Слова Божого та єднання з Христом через часте Святе Причастя;
- заохочувати вірних до очищення гріхів через таїнство Покаяння, переборюючи страх і сором;
- давати вірним духовну поживу – заохочувати щоденно читати Святе Письмо і різну духовну літературу;
= відвідувати хворих і потребуючих, щоб ціла церковна спільнота була готова допомогти і підтримати тих, хто у потребі.
Від імені всіх священиків, прагну щиросердечно подякувати всім нашим вірним, нашим християнським родинам, які так щиро і ласкаво приймали нас у своїх домівках, разом з нами молилися, трапезували, спілкувалися, ділилися своїми сумнівами, радощами і тривогами. Це були незабутні моменти, які будують всіх нас – вірним допомагають розвіяти будь-які сумніви щодо Церкви і священиків, бо це нагода спілкуватися віч-на-віч, а священикам сприяють наблизитися до своїх вірних, щоб розділити радощі і болі щоденного земного життя. Нехай Господь Бога благословить всіх Вас за ваші добрі серця і не забувайте молитися за Ваших душпастирів.
о. Йосафат Бойко, ВС
Джерело :Католицький оглядач
.jpg)
